Жив колись юнак-сирота. Був він дуже бідний, щодня голод його відвідував. От і вирішив він походити білим світом, може, вдасться роздобути якусь їжу. Ішов він, ішов, а ввечері, голодний і втомлений, опинився у глухому лісі. Раптом бачить, у сильці лісовий птах б’ється. Зрадів юнак:
— Приготую я собі смаженину.
А птах візьми і заговори людським голосом:
— Не губи мене, випусти на волю.
У юнака було добре серце, випустив він птаха на волю. Розправив птах крила і мовить:
— Хочу віддячити тобі і дам таку пораду. Іди цією стежкою, поки не побачиш великого дуба, залізай на нього і сиди на гілках усю ніч. А там побачиш, що буде.
Пішов юнак стежкою, побачив дерево, заліз на нього, сів на міцну гілку, сидить. І здається юнакові, хтось під дубом розмовляє. Прислухався — точно, три гноми розмовляють.
—Чули? – каже один. — У королівському парку струмок пересох, раніше в ньому така чиста вода текла! Хто здогадається зрубати сосну, що росте поруч із струмком, підрити її коріння, той знову воду поверне.
— І я знаю один секрет, — сказав другий. — У королівському лісі раніше було багато лосів, а зараз — жодного. А не знає король, що звірі бояться лосиних рогів на парковій брамі. Зняти ці роги і лосі назад повернуться.
— І я дещо знаю, — сказав третій. — Єдина дочка короля хвора вже багато років. Жоден лікар не може вилікувати принцесу. Але якщо вивести її в парк перед сходом сонця та побризкати на неї росою, принцеса відразу одужає.
Поговорили гноми та пішли. Юнак усе запам’ятав, зліз уранці з дерева і подався до королівського палацу найматися на роботу.
— Хочеш працювати водоносом? — Запропонували юнакові. — Ми тепер здалеку носимо воду до палацу. Протікав раніше в парку струмок, та висох.
Юнак оглянув місце, де був струмок, побачив поруч сосну і сказав:
— Якщо зрубати цю сосну, підрити її коріння, знову з’явиться вода.
Звалили дерево, підрили коріння — знову в струмку кришталево чиста вода.
Покликав король до себе юнака і питає:
— А чи не знаєш, як нам повернути лосів? Раніше вони гуляли тут цілими стадами, а тепер зникли.
— Простіше простого, ваша величність, — усміхнувся юнак. — Треба тільки зняти лосині роги з воріт парку. От і все.
Наказав король зняти роги, і— лосі. Знову парком гуляють.
— Гарний ти порадник, – милостиво зауважив король. — А чи не допоможеш ти зцілити мою дочку від тяжкої недуги? Вона хвора вже багато років.
— Відведіть принцесу перед сходом сонця в парк і побризкайте на неї росою, — запропонував юнак, — вона й одужає.
Відвів король принцесу до парку, побризкав на неї росою — дівчина відразу одужала.
Захотілося королю віддячити юнакові.
— Залишайся жити у палаці, — каже. – Будеш моїм першим радником.
З того часу юнак зажив у палаці і був щасливий до кінця своїх днів.