Бідний чоловік читає книжку, а жінка каже: — Чоловіче, йди злапай риби, бо нема дітям що зварити. А він пішов та й не ймив риби, а дістав з річки кавалок золота. Приніс його, а жінка каже:
— Діти будуть золотом гратися і забудуть за їду. А чоловік:
— Жінко, я несу се золото до пана. А пани золото люблять, може, мені щось дасть.
Прийшов він до пана.
— Добрий день!
— Доброго здоровля. Що ти скажеш?
— Я вам приніс дарунок. Пан каже:
— Ану клади його на стіл перед мене, най я вижу, який то дарунок. Він як поклав то на стіл, а в пана всі покої освітилися, стало видко.
Пан каже йому так:
— Як ти мені таке подарував, я дарую тобі оден фільварок з усім, як є. Завтра, — каже, — приходи, і я тобі запишу той фільварок. Поїдем до нотаріуса і все зробим.
І дав пан тому чоловікови фільварок. Бідний свою бідну хату лишив і перебрався на панські хати.
А тут сусіда-багачка бігає, бо їй треба робітника. Приходить до хати сего бідного. Та й питає сусідів:
— Де сі люди, що їх нема? Мені би ся робітник здав. А сусіди їй кажуть:
— Де вони будуть у вас робити, як вони вже панами стали!
— Та де?!
— Йдіть подивіться.
Та сусіда пішла до них і питає:
— За що вам пан дав сей фільварок? А та жінка була мудра та й каже:
— Пан шив футро та й не стало йому смушка до ковніра. А ми дали йому кавалок хвоста з вівці. І він дав нам за те сей фільварок.
Та приходить д’хаті. Чоловік молотить. А вона каже:
— Чоловіче, лишай молотити. Ріж вівцю і дамо панови цілий хвіст. Та й нам дасть пан оден фільварок.
Чоловік зарізав вівцю і відніс панови цілий хвіст.
— Я вам, — каже, — приніс дарунок. А пан каже:
— Ану клади його на стіл, най я вижу, який. Той поклав хвіст, а пан каже:
— Я тобі дам за се двадцять п’ять буків.
А він думав, що йому дадуть у лісі двадцять п’ять буків урубати, та й каже:
— Пане, а може, би дали тридцять п’ять?
— Дам і сорок, — сказав пан.
Закликав пан гайдуків, і дали йому сорок буків. А він прийшов до хати та й дає жінці двадцять буків. Та й каже:
— Двадцять мені, а двадцять тобі. За те, що добре нагилила.