Скоро ся розвеснить і зацвітуть цвіти, вилетить джміль з свої нори, і як ся наїсть свіжого меду з цвітів, дістане силу свою, тогди рахується великим паном.
Здибав він пчолу, котра вилетіла также перший раз з улія і дуже ослаблена, для того що має багато праці, бо ся старає для свого пана о маєток і для себе на зимівлю. А джміль тілько старається, аби щодня не був голодним. І як здибався з слабоньков пчолов навесні, і з неї ся хтів покепкувати, і каже до неї грубим голосом: «Же-нім-ся!» А пчола винендзніла і спрацьована відповідає: «Зачекай до осени, най си меду наносимо!»
Прийшлося восени, пчола вже в силі, бо випочила від праці, прилітає до джмеля і каже до него: «Женімся!» А він перевернувся до колюху і каже: «Не можу, бо вмираю!»