На Сеянській горі.
На Бретанській землі.
Під деревом, під купорисом, під оливою
Спала матір божа, спочивала.
І снився їй сон:
Що її сина жиди спіймали.
Руки й ноги на хрест розпинали.
До дерева прив’язали.
Під руки й ноги чаші підставляли.
Не давали червоної крові на землю капнути.
Проснулася матір божа.
Прийшов до неї син,
А вона йому й каже:
— Снився мені сон про тебе,
Наче тебе жиди спіймали.
Руки й ноги на хрест розпинали.
Під руки й ноги чаші підставляли.
Не давали червоної крові на землю капнути.
А Син і каже:
— Мамо, то тобі не сон снився,
А щира правда.
Хто буде той сон читати,
Не буде в огні погоряти,
У воді потопати,
Наглою смертю помирати.