На крутому березі річки жив собі орел, Через кілька літ знайшов собі пару, а вже до кінця літа мали вони чотирьох дітей. Батьки пильно стежили за своїм потомством, гарно годували дітей.
Якось почув орел, що насувається на цей берег річки якась небезпека. Вирішив рятувати сім’ю. Узяв одне орленя на спину і поніс на другий берег. Посередині річки питає:
— А ти будеш мене так носити, як старий стану?
— Буду, буду, тату.
Орел укинув пташеня у воду. Так сталося ще з двома. Ось несе він останнє пташеня.
— А чи будеш ти мене так носити, як старий стану?
— Ні, тату, я буду своїх дітей носити.
Защеміло у батька серце, але переніс дитину, бо сказала правду, хоч і гірку.