Три дівки жали просо, а попри них їхав пан з кучером. Каже одна дівка:
— Щоб мене цей пан узяв, я б йому напряла сто мішків пряжі. Друга каже:
— Щоб мене цей пан узяв, я б йому виткала сто аршин полотна.
А третя каже:
— Щоб мене цей пан узяв, я б йому народила два хлопці з золотими головами.
Пан помаленьку їхав і все це вислухав. І каже кучерови:
— Повертай коні, під’їдем до цих дівчат. Під’їжджає пан.
— Добрий день, дівки!
— Добрий день.
— Дівки, котра напряде мені сто мішків? — питає пан. Старша каже:
— Я, пане, напряду. А середуща каже:
— Я витчу вам сто аршин полотна. А найменша каже:
— Якщо ви, пане, мене возьмете, я вам народжу два хлопці з золотими головами.
Пан записав, чиї вони і де живуть. А як приїхав додому, зібрався і поїхав свататися. Поки пан приїхав, дівки були вже дома. Вони нічого не говорили батькови про пана.
— Добрий день, — каже пан.
— Добрий день.
— Знаєте, чого ми приїхали до вас? Ми приїхали до вас у свати. Хазяїн зумівся — такий пан і до него в свати.
— Я приїхав до вас сватати дівку, — каже пан.
— Котру? — питає хазяїн. — У мене три дівки.
— Ви їх покличте. Я побачу і скажу котру. Зайшли дівки, привиталися до пана. Він і каже:
— Оцю, саму меншу. А хазяїн:
— Вона ж у мене сама наймала. Ці дві у мене старші.
— Я беру найменшу.
— Як же так? Дві старші лишаються, а ви берете найменшу, — каже хазяїн.
А пан знов:
— Я цю беру.
Тато питає меншої дочки:
— Ти хочеш цего пана чи не хочеш? Щоб ти потім не казала, що тато не пускав.
А вона говори:
— Я йду. Пан каже:
— Я її забираю. І повідомлю вас, на який день буде весілля, щоб ви приїхали з жінкою й дочками.
Приїхав пан додому, почали готуватися до весілля. Приїжджає на весілля старий. З жінкою й дочками, з гостями. Відсвяткували весілля, гості поїхали, а молоді зосталися.
А в пана була покоївкою циганка. Коли молода жінка зробилася груба, пан сказав циганці:
— Ти за нею ходи, добре доглядай, щоб з нею не сталося нічого поганого.
Коли зблизився той час, що вона мала родити, пана викликає до себе цар. Поїхав пан і пробув там довгий час. Тим часом народилися діти — два хлопці з золотими головами. А панська сука тоді мала щенята. Коли жінка лежала слаба, циганка забрала від неї ті два хлопці і поклала до неї щенят. А хлопці порубала і закопала коло брами під їден стовп і під другий. І доки пан приїхав, коло брами з їдної й другої сторони виросло два явори з золотими верхами.
Циганка вибігла назустріч панови за браму аж на дорогу.
— Ви казали, що вона має народити два хлопці з золотими головами, а вона народила двоє щенят.
Побачив пан це діло і сказав циганці:
— Ти її збирай, і най кучер відвезе її з тими щенятами до тата. Так і зробили, а пан став жити з циганкою.
Циганка напосілася на ті явори і все мучи пана, щоб він їх зрубав і зробив з них постіль. Пан сказав управителеві, щоб ті два явори зрубали і зробили з них ліжко. Коли зробили постіль, циганка вистелила, і вони з паном лягли вночі на тій постели спати. Пан заснув, а циганка не спала. Ліжко вночі говорило: «І тобі, брате, тяжко, і мені тяжко. На тобі рідний батько спить, а на мені сука-циганка лежить».
Встали рано, і каже циганка панови:
— Ти порубай цю постіль, і ми її спалимо. Бо мені приснився сон, що як будем на ній спати, то ти зійдеш з розуму.
Пан сказав наймитови порубати постіль і спалити її в печі. А попіл і вуглики циганка вибрала і викинула на ставок. Коли рано пан пішов до ставка, там плавали два качури з золотими головами. Покликав пан циганку.
— Дивись, що в нас е. А циганка панови:
— Їх треба порубати і з’їсти, а то ще хтось украде.
Не хтів пан, не хтів, але порубали. Циганка їх управила, а лапки й головки відтяла і викинула на сміття. З тих лапок і головок зробилися два хлопці з золотими головами. Прийшли до управителя.
— Добрий день!
— Добрий день. Чого ви, хлопці, прийшли? — питає.
— Ми ходили по світі й розказували казки. І можемо вашому панови казку розказати.
Управитель їм:
— Ви побудьте тут, поки пан устане.
Побули вони. Пан устав, умився, вийшов надвір.
— Добрий день, пане.
— Чого ви, хлопці, прийшли?
— Ми ходим по світі і розказуєм казки.
— Що ж ви берете за казку? — питає пан. А вони йому:
— Ми берем за кожне слово по три волоських горіхи.
Забирає їх пан до себе і сідає з циганкою слухати казку. Хлопці сіли, але шапки не знімають. І починають вони казати то, що було.
— Три дівки жали просо. А дорогою їхав пан. Одна дівка каже: «Якби мене цей пан узяв, я б йому напряла сто мішків пряжі». Друга каже: «Якби мене пан узяв, я б йому наткала сто аршин полотна». Третя каже: «Якби мене цей пан узяв, я б йому народила два хлопці з золотими головами».
І з цього місця казки почали хлопці рахувати по три горішки за слово.
—…Пан запитав їх, чиї вони і де жиють, — три горішки! Тоді пан поїхав додому, зібрався і поїхав до того дядька — три-три горішки! Коли пан приїхав, дівки були вже дома — три-три горішки! Коли зайшли дівки, пан сказав: «Я хочу висватати дівку», — три-три горішки! Старий говори: «У мене є три дівки. Котру берете?» — три-три горішки! Дівки стали перед паном. Хазяїн говори: «Оце в мене старша, оце середуща, а оце найменша», — три-три горішки!
І так хлопці розказували за порядком про все, що було з їхньою мамою й з ними.
—…Порубала циганка ті хлопчики і закопала коло брами під їден стовп і під другий стовп — три-три горішки! І з тих хлопчиків виросли явори з золотими верхами — три-три горішки!..
Тут циганка не витримала і крикнула:
— Гони їх з їхньою казкою! В нас і горіхів не стане платити їм! Але пан сказав:
— Нехай розказують.
І хлопці розказували далі:
— Коли пан приїхав і побачив ті два явори, він зумівся — три-три горішки! Циганка вибігла проти него: «Ви казали, що вона вроди два хлопці з золотими головами, а вона вродила два песики», — три-три горішки. Тоді пан приказав кучерови, щоб відвіз її з тими щенятами до її тата, — три-три горішки! Став пан жити з циганкою — три-три горішки! Циганка говори панови: «Зрубати ті явори й зробити з них постіль», — три-три горішки! Циганка її вистелила і лягла вночі з паном спати — три-три горішки! Постіль заговорила: «Тобі, брате, тяжко, і мені тяжко. На тобі рідний батько спить, а на мені сука-циганка лежить», — три-три горішки! Коли рано встали, циганка каже панови: «Порубай цю постіль, бо мені приснився сон, що як ти її не порубаєш, то зійдеш з розуму», — три-три горішки! Пан приказав наймитови, щоб постіль порубав, і циганка її спалила — три-три горішки! Зібрала циганка той попіл і ті вуглики і викинула на ставок — три-три горішки! З того попелу і з тих вугликів зробилися два качури з золотими головами — три-три горішки! Циганка сказала, що їх треба порубати, бо їх вкрадуть. Довго пан не погоджувався. А тоді сказав: «Порубай», — три-три горішки! Коли їх порубали, циганка їх управила, а ніжки й головки відтяла і викинула на сміття — три-три горішки! З тих головок і ніжок зробилися два хлопці з золотими головами — три-три горішки!
Тоді хлопці скинули шапки і сказали:
— Добрий день, тату! А де наша мама? Ми — твої сини.
Пан упав до них, почав обнімати їх і плакати. І сказав слугам, щоб циганку заперли в темник. І щоб лиш раз на добу давали їй трошки хліба й води.
Впрягли у фаетон четверо коней. Пан забирає хлопців і їде до тестя. Приїжджає, приходи до хати і паде перед ним на коліна. І паде на коліна перед жінкою. А вона так поблідніла, що й не пізнати, чи то вона, чи не вона. І проси пан у неї прощення. Увійшли їхні хлопці і обнялися всі.