Жили-були дід і баба,
Була у них курка ряба.
Скоро ждав її кінець
Не несла вона яєць.
Аж нарешті сталось диво.
Довгождане і щасливе.
Дід із бабою зраділи,
Бо яйце вони уздріли.
Бив і дід, і баба била.
Не яйце — нечиста сила.
Не розб’єш його нічим.
Навіть каменем важким.
А коли вони стомились.
Що за напасть їм оце.
На полицю положили
Те злощаснеє яйце.
Раптом мишка-шкряботушка,
Що втікала від кота.
Зачепила ненароком
Лише кінчиком хвоста.
І яйце відразу впало
І розбилось на шматки.
Дід із бабою прибігли.
Чим же їм допомогти?
Плаче дід і баба плаче,
Тільки курка кудкудаче:
— Завтра я знесу яйце,
Не просте, а золоте.