Були собі дід і баба, була в них курочка ряба. Знесла курочка яєчко. Дід бив, не розбив, баба била, не розбила. Положили вони яєчко на поличку.
Бігла мишку, хвостиком зачепила і яєчко розбила. Дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче:
— Не плач, діду, не плач, бабо, я знесу ще вам яєчко, не просте, а золоте.
Ось і казочці кінець, а хто слухав — молодець.