Раз навесні літали на полі ластівка і воробець. Ластівка ловила комахи і хробачки, а лінивий воробець видзьобував з ріллі свіжопосіяну яру пшеничку. Надзьобавшись досита, спитав воробець ластівки: «Чуєш, сосідо, чому то вас, ластівок, всі люди люблять і шанують, а нас, воробців, гонять, а навіть і убивають?»
На тоє сказала мудра ластівка так: «Бо ми, ластівки, виїдаємо тисяч комах, хробаків, гусениць, котрі то шкідники, винищили би людям сади, огороди, поля і ліси; а ви, воробці, замість робити то само, що ми, ви викрадаєте чуже, готове зерно з комори господаря. Чи ж за тоє мають вас люди іще любити? Поправтесь, робіть добре, а уникайте злого, а тогди і вас будуть люди любити».
Тільки той достоїн любові і пошановання, хто єсть добрий і пожиточний.