Був бідний чоловік. Народилася в него дитинка, і ніхто не хотів до него йти в куми, бо він бідний. Сходив він усе село — ніхто не хоче йти. Та й іде він додому. Здибає його якась бабка та й питає:
— Де ти ходив, чоловіче?
— Та ходив кумів шукати. Народилася в нас дитинка, і ніхто не хоче за кумів істи. Так і йду додому.
— Я піду до тебе за куму, — каже баба. — І зроблю з тебе багача. Покладу тебе дохтором.
— Як же я буду дохтором, як нічого не знаю?
— Будеш знати. Я — Смерть. Як де хто буде слабий, то я коло него буду. Ти прийдеш туди і мене побачиш. Ніхто мене не буде бачити, тілко ти. Як я буду в головах, то кажи: «Слабому нема ліку — він має вмерти». А як я буду сидіти в ногах, то кажи, що за три години буде той чоловік здоровий. Бери якогось бур’яну та водички, щось там роби з ним, і він буде здоровий. Будуть тобі платити — станеш багатий.
І пішла та баба до него в куми.
Приїхав до него пан, а в него хата така старенька. Питає пан:
— Де такий і такий дохтор? Люди кажуть:
— У тій маленькій хатині.
Прийшов пан, став і питає дітей на подвір’ї:
— Ваш тато дохтор?
— Та дохтор. Він лікує людей.
— Ану виклич тата надвір.
Викликали його діти. Виходи він надвір. Голова в пір’ї, дрантивий такий. А пан питає:
— Що, ви лікарем робите?
— Так, я лікар.
— В мене дочка три роки слаба. Ви можете вилікувати її?
— Піду подивлюся. Як можна вилікувати, то вилікую.
— То сідайте в бричку та й поїдем.
Сів той з паном та й поїхав. Приїхав туди, подивився — кума Смерть у ногах сидить. Каже він панови:
— Я вилікую вашу дочку.
Набрав якогось бур’яну, колотить, умиває її. І за три години закликає пана й паню та й каже:
— Ану йдіть подивіться.
А дівчина вже стоїть перед дзеркалом і причісується. Пан і паня дуже зраділи, заплатили йому добре, і пішов він додому.
Так лікував, лікував і зробився таким багачем, що більшого за него не було. І приходи час умирати йому самому. Приходи Смерть та й каже:
— Куме, ваша свічка догорає, пора вже вам умирати. А він їй:
— Кумо, а не можна ту свічку підсукати, щоб була довша та й горіла далі?
— Це я не маю права робити, — сказала кума.
Поки та свічка догорала, він узяв та й зробив собі таку коляску на однім колесі. Так зробив, що як кума прийде його забирати, то щоби та коляска оберталася і Смерть усе в ногах у него була. А кума прийшла та й каже:
— Куме, ти крути — не крути, а все одно треба вмерти. Раз — і забрала з него душу.