Їхав дядько дорогою та й загубив тиковку. Лежить вона проти вітру та й гуде. Коли це біжить лисичка:
— Бач, яке! Реве! Хоче злякати! От я тебе утоплю!
І як узяла держати лисичка тиковку за мотузочку, почепила на шию й подалась до річки. Стала тиковку топити, а та набирається води та й булькотить.
— Іч, — каже лисичка — ще й проситься! І не просись, не пущу!
От як тиковка води вже набралася, та й лисицю тягне у воду.
— Бач, яка! — обурено каже лисичка. — Попросилася, а це шуткує. Пусти-бо!
Насилу руда від неї вирвалась.