Лисичка з журавлем дуже дружили, навіть кумами стали. Один раз лисичка покликала журавля в гості:
— Приходь, куме! Приходь, дорогий!
Зібрався журавель до лисички в гості. А вона тим врем’ям наварила каші з молоком, розмазала по тарілці і поставила перед кумом щоб він їв.
— Їж, куме, їж, дорогенький, сама варила.
Журавель стукає дзьобом по тарілці і піймати нічого не може. А лисичка тим врем’ям кашку всю сама поїла. Та ще й вибачення попросила в журавля, що нема більше каші. Журавель подякував кумі за гостини і запросив до себе в гості.
На другий день приходить уже лисичка до журавля. Він наварив м’яса, буряків, картоплі, квасольки, порізав на маленькі шматки і склав у високий глечик. А горщик той був з вузенькою шийкою. Поставив перед лисичкою та
1Зверніть увагу, що та ж сама розповідачка попередню казку (про Петра Першого) подала на російській мові, а цю — на українській. (М. Зінчук).
й припрошує:
— Їж, кумо, їж, дорогенька!
Гарно пахне їжа в горщику. Встромляє в нього свою голову лисиця, а дістати не може. Крутиться кругом горщика, але нічого зробити не може. А журавель тим часом дзьобає їжу та й виїв усе.
— Вибачай, кумонько, — сказав він, — чим багаті, тим і раді. Більше я на цей раз нічого не приготував.
Ось так і закінчилася дружба між лисичкою і журавлем.