Сіла якось Ворона на галявині та й задрімала на теплій травичці. Підкралася до Ворони хитра Лисиця та й вхопила її своїми гострими зубами.
— Ой, не їж мене! — заблагала Лисицю Ворона. — Відпусти мене на волю, а я за це тобі золотого персня принесу.
«Ох і пощастило мені, — подумала Лисиця, — такого птаха впіймати! Ще й золото буду мати».
— Добре, я тебе відпускаю, — мовила Лисиця.
А Ворона сіла на гілку дерева і почала дражнити Лисицю:
— Не принесу я тобі золота, бо його в мене нема. Зате дам тобі три поради. Ніколи не вір тому, кого добре не знаєш, не засмучуйся через дрібниці. І як що вже впіймала, то тримай міцно.