Одного разу прийшов до кравця сам пан місяць.
— Поший-но мені нового жупана, — попросив він.
Кравець старанно зняв з клієнта мірку і заходився кроїти. Через деякий час місяць прийшов міряти жупан, а він і завузький , і закороткий.
— Даруйте , пане місяцю, я мабуть помилився в розрахунках, — просився кравець.
Він знову зняв із клієнта мірку, дістав нову тканину і знову взявся до роботи з надзвичайною старанністю. Кравець працював кілька днів і ночей, поспішаючи виконати замовлення пана місяця. Місяць тим часом уже розповнів і став надзвичайно поважним. Кравець побачивши свого замовника, аж зблід. Мовчки зняв він утретє мірку і знов почав кроїти та шити.
Нарешті закінчив він роботу, повісив новенького жупана на гвіздочку і сів перепочити. Аж гульк, іде пан Місяць. Та такий тоненький та виснажений, що страх на нього дивитись. Розгніваний кравець аж затрусився.
— Годі знущатися з мене, пане! — вигукнув він. — Шукайте собі іншого кравця. Я ж так хотів вам догодити, але з вашою фігурою діються якісь незрозумілі речі, і через це я поніс величезні збитки!
Тоді місяць сумно зітхнув і мовив:
— Справді, пане кравець, це так. Але ж мені так хотілося мати новенького жупана.