Жили були чоловік і жінка і був у них син — Ваня неслухняний. Батько заставляв його дрова рубати, а Ваня каже :
— Не вмію.
— То двір мети.
— Не вмію.
— Води принеси,
— Руки болять.
От батько і мати порадились та й вирішили провчити його: завезти у ліс і залишити його там. Запрягли конячку, взяли сокиру, торбу з харчами. Батько каже:
— Вилазь, Ваню, на воза та поїдемо у ліс дрова рубать.
Сіли всі втрьох на воза та й поїхали у ліс. По дорозі батько йому каже:
— Найдемо тобі хатку, залишимо там тебе і будеш учитися рубати дрова.
Ідуть лісом — нема хатки, далі — нема, щодалі — набачили. Під’їхали ближче, а батько каже:
— Злазь, Ваню, з воза, підем у хату.
Взяли торбу з харчами, сокиру, завели Ваню в хату і сказали:
— Тут будеш спать, а завтра дрова рубать. Нарубаєш, а потім ми приїдемо і тебе заберемо.
Залишили Ваню і поїхали додому. А він сам боїться в хаті і став гукать:
— Хто, хто в лісі ? Озовися ! Ідіть до мене вечеряти!
Прибігла кізочка, а він ще гукає:
— Хто, хто в лісі ? Озовися! Ідіть до мене вечеряти!
Тут прибігли зайчик і лисичка. Ваня і каже:
— Пішли у хату, будем вечеряти.
Поїли, полягали спати. Вранці проснулися, а Ваня й каже:
Я буду дрова рубать, а ви будете тягать.
Нарубали велику купу дров та й стали відпочивать. От приїхали батько і мати, навідалися до неслухняного і лінивого сина. Побачили, що дров нарубано багато, сказали:
— Молодець, синку, заберемо ми тебе додому.
З тих пір він став слухняним і роботящим.