Падишах і Алі-Мухаммед

Розповідають, що одного разу падишах без слуг і без почту вийшов із міської брами. І зустрівся йому Алі Мухаммед — людина, відома своєю веселою і зухвалою вдачею.
Падишах зупинив Алі Мухаммеда і звернувся до нього з таким питанням:
— Скажи мені, чи жорстокий падишах у вашій країні?
Алі Мухаммед відповів:
— Жорстокий це не те слово. Звір!
Тоді падишах запитав:
— А ти мене не впізнаєш?
— Звідки я тебе можу знати, чужинцю?
Падішах насупився:
— Так знай же, нікчемний: ти розмовляєш зі своїм падишахом. І ти образив його.
— Ну от бачиш! – безтурботно відповів Алі Мухаммед. — Значить, недарма всі кажуть, що я божевільний: нікого не впізнаю, навіть свого повелителя, який хоч і жорстокий, але ж не настільки, щоб страчувати божевільного.
Падишах похмуро посміхнувся:
— Правдиві та розумні твої слова. Воістину вони справді правдиві, справді розумні — просто не можу повірити, що ти божевільний. Ти прикидаєшся! І стратити тебе за цю брехню буде не жорстоко, а лише справедливо!
Але Алі Мухаммед і тут знайшовся:
— О володарю, я не смію сперечатися з тобою, проте ти сам з собою сперечаєшся: спершу визнав, що я сказав правду, а потім не повірив, що я божевільний. Але хіба хтось, крім божевільного, говоритиме правду своєму володарю?