Зима добігала кінця. Лишилося якихось два тижні до приходу Весни. Але лютий Крижан-Завірюха не хотів здаватися. Дід Мороз і Снігурочка давно вже подалися на Північ, та Крижан все ще лютував, насилав завірюхи і заметілі.
Та ось з-під кучугури снігу почувся тоненький голосок, а потім вибрався маленький хлопчик. Сніг на його одязі поступово почав танути, і з-під нього визирнули несміливі оченята.
— Я Березантій, приніс Весну, — каже хлопчик.
Але несподівано знову налетів лютий Крижан. Подув сердито вітер, жбурнув снігу пригорщі, зів’яли квіточки, нахилили голівки. Та не минуло кількох хвилин, як Березантій підняв голову і заспівав дзвінку пісню. Тієї миті почали танути сніги, задзюрчали струмочки, задзвенів веселий спів пташок.
Злякався Крижан і втік з наших країв безвісти.