Ходить півень-молодець, на голові гребінець. Ніс остренький хоч куда, а під носом борода. Ніс у півня долотцем, хвіст у півня колісцем. На хвості у нього взори, на ногах у нього шпори.
Шпорами півень порох розгрібає, кури з курятками скликає:
— Курочки-хозяйки! Пестренькії, рябенькії, чорненькії, біленькії кудкудакочки! Збирайтеся з курятками, з курятками — з півнятками, я вам зернятко знайшов, ось яка моя любов!
Кури з курятами збирались, розкудкудакались, посварилися і зернятком не поділилися.
Півень-когутик непорядку не любить, зараз рідню помирив: цю за хвіст, ту за дзьоб, сам зернятко вхопив, з’їв, на пліт підлетів, крилами замахав, на все село закричав:
— Ку-ку-рі-ку-у!