Їден полковник командував кавалерійським полком, і його полк дуже розпився. Всі товариші по службі йому кажуть:
— Дивися, твій полк розпився.
— А що ж робити?
— Набери водки, клич їх до себе по їдному і вчи, як пити. Він так і зробив. Заїжджає до него солдат.
— Ваше високе благородіє! Такий-то прибув! Наливає йому полковник чайний стакан спирту.
— Випий! Той випив.
— Ну, яка водка?
— Хороша.
Полковник б’є солдата по морді справа і зліва.
— Іди!
А той битий посилає свого друга:
— Іди, бо кличе тебе полковник. Той сів на коня й поїхав.
— Ваше високе благородіє! Такий-то прибув!
Наливає полковник і тому стакан. Той випив, а полковник питає:
— Як водка?
— Нехороша.
— То нащо ж ти пив?
Та в морду його, та в морду його.
І так перебив полковник усіх. Лишився їден.
— Пришліть ще того, — каже полковник. Сказали тому:
— Іди, бо й тебе кличуть.
Вичистився солдат і їде до полковника. Приїхав, а брама на замку. Огорожі кругом дому нема, а тілко їдна замкнена брама.
— Заїжджай у двір! — кричить полковник.
— Брама закрита! — обзивається солдат.
— То ж та й друга сторона відкриті. Чого не заїжджаєш?
— А для чого ж ви браму зробили? Каже полковник денщикови:
— Іди відкрий.
Той відкрив, і солдат заїхав.
— Ваше високе благородіє! Такий-то прибув! Наливає йому полковник чайний стакан водки.
— Випий. Він випив.
— Як водка?
— Не розібрав, ваше високе благородіє. Наливає йому полковник ще їден. Випив він.
— Як водка?
— Перебрав, ваше високе благородіє.
— Ступай! Найди ще двох таких дурних, як ти. І пішов солдат.
Іде по вулиці, а другою стороною йде капітан. Назустріч йому — компанія солдатів. Та компанія віддає честь капітанови, а капітан навіть руку до козирка не приклав. Солдат іде ззаду за ним. Напали на капітана собаки. Він скинув шапку і почав шапкою відгонити їх. А солдат підбіг і каже:
— Ваше благородіє, кличе вас такий-то полковник.
Капітан думає: «Чого він мене кличе? Я ж не з його полку». Але йде за солдатом до полковника. Полковник побачив їх та й думає:
«Що ж він веде капітана? От дурень, най би вів такого, як сам». Зайшли вони, а полковник питає солдата:
— Як ти пізнав, що капітан такий?
— Він ішов, а назустріч йшли солдати. Вони віддали йому честь, а він до козирка руку не приклав. А як собаки напали, то він скинув фуражку і кланявся їм.
— Добре, вас уже є два дурних. А де ж третій?
— Їден я, а оцей, що я привів, другий. А третій той, що післав мене.
— Ступай, дурак! — крикнув полковник, і солдат пішов.