Діялося то навесні. Одного дня вивела курочка курята на двір та й водить, а они шукають собі черв’ячків, бігають по току. Але придивився половик та й зачав спускатися, аби імити кури. Курочка насторочила пір’я, розпростерла крила та й кричить: «Не дам, не дам!» Половик каже: «Я не просю, я сам йму!»
Але учув ґазда, що ся робить, та й з рушниці бевх! Та й половика убив. Каже курочка до курят: «Дивіть ви ся добре, котре наш ворог, аби ся від його дітей ховати, бо їх є багато, що раді би знищити усі кури».