Не за морями глибокими, не за горами високими жив-був цар з ослячими вухами. Ніхто про не знав, лише один слуга. Цар наказав йому мовчати, інакше покарає.
Довго слуга терпів, а потім не витримав, нагнувся до землі і прошепотів:
— У нашого царя ослячі вуха.
Пройшло чимало часу і на тому місці виросла береза. Кожен, хто сідав відпочивати під нею, чув правду про царя. Одного разу приїхав туди цар з своїм слугою. Захотілося і йому в холодочку посидіти. Нагнулася береза й каже:
— У нашого царя ослячі вуха.
Розізлився цар на слугу.
— Кому ти відкрив мій секрет?
— Тільки земля-матінка знає, — клянеться той.
— Як уже й земля не уберегла цю таємницю, то я тебе прощаю, — сказав цар.