Жив у селі чоловік, який дуже добре вмів брехати. Звали їго Іван. Всі любили слухати їго побрехеньки. Дойшов слух про Івана і до пана. Кличе їго пан і каже:
— А ну но, Їване, збреши-но шось.
А Іван їму:
— Ой, пане, нема часу брехати, треба за село махати! Там греблю вирвало, вода тече. Люди рибу лапают руками, мішками, возами!
Пан як не сидів. Бричку запрягає, через село летит, як на пожар. Люди зглядаюця, пси гавкают. Приїхав пан, а там всьо на місці: гребля стоїт, риба плаває. Нічого не лишилося панові, як подумати: „Добрий брехун Їван.»