Зі слів колишнього розбійника багато хто розповідає, що одного разу, коли Бешт був ще таємним праведником, він піднявся на одну з гір і в глибокій задумі почав ходити по її вершині.
На вершині протилежної гори стояли розбійники.
Бачать розбійники: Бешт наблизився до урвища, здається ось-ось зірветься і впаде в прірву. Але відбулося диво. Вершина протилежної гори повільно наблизилася до тієї, де стояв Бешт.
Він спокійно переступив на неї, і гори знову розійшлися. А коли він захотів повернутись, вони знову зійшлися.
Побачили це розбійники, відразу пішли за Бештом і стали його ревними учнями.