Був батько і мав сина. Вигодував його на великого, виучив його, дав йому хліб у руки і оженив його. В сина тоже повелися діти, і тоже ріс у него син. А батько старівся, не годен уже був. Син і каже йому:
— Що ви, тату, будете тут мені заважати? Ви вже не маєте в хаті бути, мені вже бридко від вас.
І поставив син ліжко у стайни, там, де худоба.
— Ви вже будете там, у стайни.
Вивів тата до стайні і прийшов до хати. І каже до свого сина:
— На тобі, сину, верітку і йди вкрий діда.
Син вийшов на подвір’я, приступив ногою на верітку і дере. Тато побачив, що син таке робить, та й питає:
— Що ти, сину, робиш? А син каже:
— Деру наполовину. Одною половиною діда вкрию, а другу оставлю для тебе, щоби я мав і тебе чим укрити. Бо де ти діда положив, там я й тебе положу.
Батько настрашився, забрав свого тата до хати і більше його до стайні спати вже не посилав.