Виліз хлопчик на стовпчик,
Із стовпчика на небо,
Там його не треба.
Сіли святі їсти,
Йому нема де сісти.
Сів він за плечима,
Там йому дали пиріг з очима,
А той пиріг його — ляп!
Сів хлопчик та й плаче. Підходить до нього старенький дідусь та й питає:
— Чого ти плачеш?
А хлопчик і розказав йому про свою біду. А дідусь йому й каже:
— Візьми, хлопчику, мотузку і спускайся на землю.
От хлопчик і злазить по мотузці на землю. Коли це мотузка закінчилася, а землі ще не видно. Хлопчик взяв одрізав, а внизу доточив. Так декілька разів, а там і земля. Стрибнув він та й попав у річку.
Вилазить хлопчик, а на березі вовк. Захотів він хлопчика з’їсти, а той каже:
— Як ти мене будеш мокрого їсти? Я ж мокрий. Давай, я твоїм хвостом витруся.
Вовк і погодився. А хлопчик як обгорнеться у вовчий хвіст та давай його палицею лупцювати, аж поки вовк не втік, а хлопчикові залишив хвоста.
З тим і повернувся він додому.