Зійшлися дід з бабою і звели докупи свої діти. Дід мав дівку й баба мала дівку. Бабина дочка до роботи лінива, а дідова — людяна. Пішли вони на годенки. Кілко вони там побули, кілко пряли, дідова дівка великий клубок напряла, а бабина раз намотала на веретено. Туди йшли обидві разом і додому йдуть обидві разом. Підходя до хати, а через пліт перелаз. Дідова дівка перша йшла через перелаз, і клубок випав їй з-під пахи на землю. А бабина дівка схопила клубок і не дає. Каже:
— На тобі це веретено, що я пряла, а цей клубок буде мій.
— Та чого ж так?
— А так. Не дам тобі клубок.
Приходя вони додому, дідова дівка плаче. А бабина тішиться.
— Бачите, — каже, — я напряла, а вона ні, та ще й хоче відібрати в мене клубок. Я не дала їй, а вона ще й плаче.
Баба й каже:
— Дивися, діду, твоя дівка нічого не хоче робити та ще й на мою нападає.
І б’є дідову дівку. А дід каже:
— Не треба нападати.
Та й нічого більше не сказав.
Дідова дівка побачила, що біда, і вирішила йти в білий світ. Та й пішла. А бабина лишилася дома. В дорозі стрічається дідовій дочці керничка. Треба її почистити. Бере вона, та дівка дідова, прочищає керницю. Вичистила, вимила. А керничка каже:
— Я тобі ще стану на поміч.
Іде вона далі. Іде та йде. І находи хатинку маленьку. У тій хатинці бабка старенька, і в бабки пічка дуже курить. Та й каже бабка до тої дівчини:
— Відки ти й куди йдеш?
А вона бере й розказує тій бабці, що мачуха б’є, і того вона в білий світ пішла.
— Як так, дочко, то почисть мені пічку. Я тобі заплатю.
Вона закотила рукави, почистила ту пічку, вимастила як треба. І бабка дала їй скатерку-самобранку. Та й каже:
— Простелиш цю скатерку і скажеш три рази: «Скатерко, простелись! Щоб наїдки й напитки були». І все тобі появиться. Коли наїсишся, скажеш три рази: «Закрийся, скатерко!» І скатерка закриється, і нічого на ній не буде. І будеш ти жити з нею все життя.
А дідова дівка каже до тої бабки:
— Я вертаюся додому. Не прийме мене батько, то я собі прожию, де схочу.
Та й повернулася дідова дочка назад. І знов проходи попри керничку. А керничка знов засмічена. Вона її почистила, і керничка заговорила до неї:
— Бери в мене води. Будеш капати цею водою в звичайну воду і вмиватися. І будеш молода все життя.
Взяла вона ту воду і пішла.
Приходи дівка додому. А дід думав, що вона пропала. Дідови жаль було, а баба думає: «Добре, що пропала». Як прийшла вона, дід зрадів, а баба засмутилася. Дід питає:
— Де, дівко, ходила?
— А де? Ходила на зарібки.
— А що ж ти заробила? — дід каже
— Я зараз вам покажу, що заробила.
Воду не показує, а скатерку витягає з сумки і каже до трьох раз: «Скатерко, розстелись! Щоб були на тобі наїдки й напитки». І появилися на скатерці різні страви й напитки. Дівка скликала своїх сусід, і всі їли й пили і дівчину хвалили.
А баба до свої дівки шепче:
— Іди й ти та зароби таке.
Бабина дочка погодилася і пішла. Пішла на ту дорогу, що дідова дівка йшла. Йшла вона, йшла і зайшла до тої кернички. А керничка заговорила до неї:
— Почисть мене, дівчинко. Я й тобі поможу щось.
— А, буду бруднити руки!
Та й пішла. Попала до тої бабки, що дідова дочка була. А в тої бабки знов пічка курить. Питає бабка:
— Куди ти йдеш?
— Іду на зарібки.
— То почисть мені цю пічку.
— Нє, я такої тяжкої й брудної роботи робити не буду. І відказала роботу. А бабка каже:
— То йди далі, там легшу роботу найдеш. Там є Баба Яга. Їй треба сторожа.
Пішла вона. Попадає якраз до Баби Яги, а та питає:
— Дівчино, що тобі треба?
— Що? Сторожувати у вас буду.
— Добре. Роздягайся, дівчино. Бери два відра і принеси води. Принесла вона два відра води. Поки принесла, баба вже розпалила в печі. І каже їй:
— Наливай у горщик.
Вона налляла в горщик, а в печі вже горить. Баба каже:
— Клади до печі.
Вона обернулася спиною до баби, а Баба Яга штовхнула її в піч. І дівка згоріла.
Баба чекає дома дочку. Чекала, чекала і вмерла. Так і не побачила більше свої дочки.