В одному темному байраці жив борсук. Одного погожого осіннього дня борсук вийшов подивитися на свої володіння. Взяв сумку, перекинув через плече, в руку взяв сучкувату палицю і пішов по лісі. Там підбере грибочка, кине в сумку, а там — шипшину.
В лісі опадало листя, і все покрило цвітним килимом. Вийшов борсук на поляну і вирішив відпочити. Сів на пеньок і зразу ж підскочив та закричав:
— Що це таке?
Він наколовся на голки. Борсук скинув палицею їжака і сказав:
— Що ти робиш в моїх володіннях?
Їжак піднявся на ноги і сказав:
— А чого це твої володіння? Я вже тут декілька років живу.
Вони сперечалися довго, поки не повечоріло. А потім борсук сказав:
— Йдемо до мене на чай, я якраз назбирав шипшини.
Їжак і борсук довго говорили і дійшли висновку, що їм треба жити разом. Вони почали робити собі нору. Гарна вийшла хатина, там і поселилися. Жили в тій норі і горя не знали, поки не почалися дощі.
Одного непогожого дня почалася велика злива і нору затопило. Їжака не було дома: він ходив по лісі і шукав щось поїсти. А от борсуку не пощастило, бо він був дома і попивав чайок. Вибіг борсук, заховався під кущем і сидів, поки не прийшов їжак. Він як побачив, що з їхньою норою сталося, підняв крику сварився на хмари, затоптував нору.
Так і жили борсук з їжаком всю зиму і майже всю весну, поки тали сніги. А на літо посварилися. І так залишилися: борсук з палицею, а їжак — з листям на колючках.