Як ціла бурса в ставі жабів співають звикло? З-межи них єдна, завше старша, співає вперед, веде перед, а тоті слухають. Каже:
— Кум, кума, позич полотна!
— Нащо?
— Умер син.
— А як ся називав?
— Гринь.
— Плачмо всі: «Ра, ра, ра!»
Як піднесуть тогди всі єден голос, не мож слухати.