Жив собі Роман, страшенно міцний парубок. І був такий час, що його сім’я не мала соли, та й зібрався він у дорогу на сіль. Їх зібралося четверо. Пішли за польську границю. Закупили соли та вже поверталися. І на границі їх поїмали бандури. Повели їх у свою хижку й там пов’язали. Трьох пов’язали, а того сильного Романа не могли. Тих трьох забрали з собою, а його з сіллю лишили, замкли в тій хижці.
Як тоти відійшли, він з годину посидів, тоді виломав двері, зв’язав усі чотири міхи докупи, узяв на плечі та поніс додому.
Приходить він додому, а мати пироги ладить. І приказує:
— Ото тобі, дідусю, пиріг, ото мені. А нашого Романця не є, щоби і йому пиріг загнути.
А він увійшов, вер на лавки бесаги з сіллю, й лавки проломилися. І говорить:
— Ладіть і мені пиріг. Я вже ту.