Жила на березі річки пташка-пуночка. Була в неї дочка. Просить пташка свою доньку:
– Сходи за водою!
А та відповідає:
– У воду впаду.
— А ти тримайся за кущ! – порадила їй пташка мама.
А донька у відповідь:
— Кущ нахилиться, я не втримаюсь.
— Схопися міцніше!
— Руки подряпаю.
— Рукавиці одягни!
— Рукавиці порвуться.
— Голкою зашиєш!
– Палець уколю.
– Наперсток візьми!
– Наперсток загублю.
Набридло пташці відмовки слухати, розсердилася вона, сказала:
— Ну й лінива ж ти! Наче й не моя донька!
— Як не твоя? — закричала донька, схопилась і миттю води приинесла. Багато води. Чай заварили. Самі пили, сусідів пригощали і ще лишилося.