Жили собі дві куми: одна в селі, а друга в лісі. От та кума, що у лісі, й каже:
— Прийдіть, кумасю, до мене в гості.
Зібралась кума та й пішла. Приходить до лісової хатинки, дивиться, а на тину кишки сушаться.
— Що то у вас, кумасю, на тину висить?
— Та то вал у червоне пофарбувала.
Підходять до дверей, а там клямка з людських пальців. Здогадалася гостя, що тут щось не так, та й серед ночі заховалась під піч.
Аж тут до куми стали приходити гості з награбованим добром, з обрубаними пальцями в перснях. Стала хазяйка в печі топити, а гостя під піччю співати:
— І кури сплять, і гуси сплять, тільки моя кума не спить, білі ручки обварює, золоті персні ізнімає.
А хазяйка до неї:
— Їм-їм і тебе з’їм.
Як кинеться гостя з-під печі та й тікати у село. Злодії-убивці за нею.
А тут люди з села вибігли та й половили всіх бандитів.