Жило – було на світі гарне біле мишеня, дуже, дуже гарне. Шерстка в нього була сніжно білою, а поведінка справді шляхетною.
Прийшов час мишеняті женитися, і батьки вирішили, що у такого красеня і дружина має бути незвичайною. Мабуть, тільки в сім’ї бога можна знайти наречену, гідну гарного білого мишеняти. Хто не знає, що могутнішого за бога нікого на світі немає?!
За звичаєм, обрали трьох старців мишачого племені — нехай ідуть до бога і просять у нього дружину для гарного білого мишеняти.
Підійшли старці до божого дому і зупинилися в нерішучості.
— Що ви стоїте біля дверей? — запитав їх бог і запросив увійти.
Увійшли вони до дому та й сказали:
— Нас послало сімейство гарного білого мишеняти. На світі немає нікого гарнішого за нього, а ми шукаємо йому гідну наречену. Думаємо, що тільки у вашому сімействі, великому та могутньому, можна знайти дружину для нього.
Бог трохи помовчав і посміхнувся старцям:
— Добре придумано. Таке мишеня і справді повинно мати гідну дружину. Але, на жаль, ви помилилися будинком. Є сімейство сильніше за наше. Сімейство вітру, наприклад.
— Хіба ви не сильніші за вітер? – здивувалися старці.
— Це так здається. Вітер могутніший за мене. Варто йому задути сильніше, піднімається така пилюка, що потрапляє мені в очі і сліпить мене. Звичайно, вітер сильніший за мене.
Посланці порадилися між собою і вирішили, що, мабуть, сімейство вітру гідне їхнього гарного білого мишеняти.
— Де живе вітер? — запитали вони.
Бог усміхнувся і показав їм дорогу.
Старці підійшли до будинку вітру і зупинилися в нерішучості.
— Що ви стоїте біля дверей? — запитав їх вітер і запросив увійти.
Вони ввійшли та й сказали:
— Ми шукаємо дружину для найпрекраснішого з роду мишей. Ми були в домі бога, але він сказав, що ви, вітер, сильніші за нього. Тож ми й прийшли сюди. Чи немає у вашому сімействі нареченої?
— Дякую вам, — вклонився вітер. — Але річ у тому, що моя родина зовсім не наймогутніша. Так, мені під силу багато, але я нічого не можу вдіяти з горою. Скільки не дую, гора стоїть непорушно. Вона, звичайно, сильніша за мене.
– А де живе гора? — спитали старці.
Вітер розповів їм, як знайти будинок гори. Старці подякували йому і вирушили в дорогу.
Прийшли вони до гори, а вона їх питає:
— Що ви стоїте біля дверей?
Увійшли старці до дому, і гора привіталася з ними за звичаєм:
– Як ви поживаєте? Які новини? Як ваша худоба? Як ваші діти?
Старці ввічливо відповідали горі, а потім розповіли про гарне біле мишеня, для якого вони шукають наречену.
– Звичайно, звичайно! Таке чарівне створення має мати гідну дружину! – Вигукнула гора. — Але у моїй родині ви її не знайдете. Є істота сильніша за мене. День і ніч воно підточує мою могутність і навіть потроху руйнує мене. Думаю, це сімейство — наймогутніше у світі.
– Хто ж це? — казали старці. — Як нам його знайти?
Гора показала їм дім, і старці вирушили туди.
А це був будинок миші.
— Що ви стоїте біля дверей? – Запитала миша і запросила увійти.
Старці пояснили, навіщо вони завітали.
Миша ввічливо вислухала їх і сказала:
— У нашому сімействі ви обов’язково знайдете наречену для гарного білого мишеняти. Як добре, що ми породичаємося!
Так гарне біле мишеня знайшло собі гідну дружину — мишку.