Жив за старих часів бідний тесля, і була у нього кішка. Любив господар свою кішку, щоранку, як йшов на роботу, залишав їй їжу, а ввечері риби приносив. Кішка теж любила теслю. Так вони й жили.
Але якось напала на теслю хвороба: очі захворіли. Оглянув лікар хворого і каже:
– Тяжка недуга, навіть не знаю, як тебе зцілити.
Розхворівся тесля, працювати не може, грошей зовсім не стало – як тут купити кішці рибу? Ось він і каже кішці:
— Хоч і бідно ми з тобою жили, але все ж таки непогано. А зараз я зовсім осліп, вилікувати мене ніхто не може. Не маю я чим тебе годувати. Не гнівайся, доведеться тобі, іншого господаря шукати.
Заснув тесляр. А кішка ніби зрозуміла свого хазяїна. Підійшла до нього, сіла на подушку і стала старанно очі теслі вилизувати. Спочатку ліве, потім праве, ліве — праве, ліве — праве.
Ніч минула, день настав, а кішка все очі господаря вилизує.
І диво! Біль в очах у бідолахи вщухати почала. Минуло десять днів, а на одинадцятий, очі у тесляра перестали боліти і став він бачити так само добре, як і раніше.
Тільки у кішки очі стали слабшати, з кожним днем, все гірше вона бачила. А якось, коли господар спав, тихенько зникла.