Був собі бідний чоловік. Мав він добру корову і хотів її продати. Купці дізналися, що в него є добра корова, і спитали його:
— Чи ви продаєте корову? Він каже:
— Продаю. Тисячу рублів коштує, але віддам її аж за тиждень. Та й дав йому оден тисячу рублів.
— За коровою прийдете за сім день.
Приходить і другий купець. І знов він узяв тисячу рублів. І корову зразу не віддавав, і так назбиралося тих купців аж десять.
Прийшли всі десять на оден день за тою коровою. Всі дали гроші, а корова лиш одна, беруть того вуйка на суд. Ідуть до суду. Та й здибає їх циган, того вуйка кум. Та й питає:
— Де ви, куме, йдете?
— Ади, ведуть мене ці люди на суд. Що я грошей набрав у них десять тисяч. Та й будуть мене судити.
А циган відкликав його набік та й каже йому потиху:
— Ви, куме, на суді нічого не говоріть, лиш свищіть. Та й мені щось з того буде.
Привели його до суду, суддя списав з него протокол. І питають його:
— Ти брав у цих людей гроші?
А він нічого їм не каже, лиш свище. Суддя другий раз питає:
— Ти брав у цих людей гроші? А він далі свище. Суддя каже:
— Видите, люди, що він дурний. Нащо ви йому гроші давали? Корову не маєм права від него брати, бо в него діти. Що ми з ним зробим? Ваші гроші пропали.
Іде він додому і знов здибається з кумом-циганом. І кумови посвистав. І нічого не дав.