Жив на світі один хлопець і звали його Іваном. І дуже хотів він побачити царську доньку. Та й пішов він до царя, а по дорозі зустрів циганина, якому розповів про свою біду. А циганин його вислухав і сказав, що стільки би біди було. Ідуть вони, ідуть, а циганин радить:
— Знаєш що, Іване, знайди порося, але таке, щоб його можна було зарізати.
Знайшли вони порося і вирішили зарізати перед самим царським палацом. Розклалися вони і почали різати, а порося реве, як арія, бо вони ріжуть його шилом. Царська дочка це побачила, побігла до матері і каже:
— Мамо, дивіться, як дурні шилом ріжуть у хребет порося. Ідіть та заріжте ви.
Мати підійшла до них і каже:
— Ідіть геть, дурні, бо то не так треба.
Взяла ніж та зарізала. Але свиню треба ще й обпалити. Взяли вони її і винесли високо на тополю, а під неї принесли солому і підпалюють її. Солома знизу, а свиня зверху. Царська донька прибігла до них і каже:
— Що ви робите?
А Іван уже і побачив її. Обпалили вони свиню, як царівна сказала і почали її розбирати: кишки у лавор *, а м’ясо кидають геть. Дивиться царська дочка у вікно і бачить, що дурні добро викидають, а кишки лишають їсти. Знову шле царська дочка матір, щоб допомогла їм. Потім узяли вони і засмажили свиню, але коли почали їсти, то виделку узяли навпаки у руки і їдять, як дурні. Це побачила царева донька і каже:
— Мамо, ідім і погодуємо дурнів.
Цариця взяла цигана на коліна, а Івана — царівна і годують їх. Як погодували, то запросили їх у кімнату спати. Але вони замість того, щоб спати, гупають у стіну і скачуть. Царська дочка питає їх:
— Що ви робите?
А циганин пояснив:
— То таке спання у нас.
А царівна знову прибігла до матері і просить:
— Мамо, ідім і приспимо дурнів, бо вони і спати не знають.
Ті виспалися і вранці пішли геть. А донька питає у матері чи сподобалося їй. А мати каже:
— Хоч дурні, а на те діло мудрі.