Раз кум поніс до кума залізо острити. Кум-циганин як наострив залізо, то гаряче подав кумові, аби той обпікся. Кум верг залізом на землю і каже:
— Та нащо ви, куме, дали мені гаряче залізо? Циганин закликав хлопця і каже йому:
— Візьми залізо.
Циганчук плюнув на залізо та й каже:
— Не беру, бо гаряче.
Старий циган тоді засміявся і говорить:
— Малий знає, що треба, а ви, великий, та й не знаєте, що треба.
Взяв кум залізо, та й пішов домів. Дома думає: як би віддячитися кумові за то, що обпік його. Надумав він, що поведе кума на шершуни.
Пішов до кума і звідує його:
— Чи ви, куме, розумієте бджіл?
— Ще й прадід мій був бджоляр, — каже циганин.
— Та ідім, куме, вибирати мед, бо я знаю бджоли.
Узяв кум вили, відро і балту. Пішли вони у хащу ід дубові, в якому були шершуни.
Циганин виліз на дуба, а кум рубав логівки і обкладував дуба.
— Нащо ви, куме, обкладаєте логівками дуба? — звідується циганин.
— Аби кришки вішалися на терня.
Виліз циганин на дуба, увидів шершунів і подумав, що то самі матки і буде много меду.
Один шершун літав довкола нього, а циганин почав ворожити: «Божа мушко, бог тя дав». А коли ’го вкусили три або чотири, та закричав: «Божа мушко, бог тя дав, кіть тя вдарю, чорт тя взяв».
Як ’го ще одна вкусила, та впав у терня і дуже поколовся.
— Тепер я знаю, куме, нащо ви клали логівки під дуба, — повів циганин.
Зібрався і пішов домів.