В одного царя було три дочки. І він сказав:
— Я вже старий. Котра з вас найдужче мене любить, коло тої я буду доживати віка.
І він спитав їх, як вони його люблять. Найстарша сказала, що його любить, як мед солодкий. А середня сказала — як цукор солодкий. А третя, найменша, сказала, що любить його, як сіль. І він розгнівався на ню за це. А тих двох більше любив.
А потім вони йому варили їсти, і ті дві зварили гарно, і він похвалив їх. А найменша зварила їсти, і він сказав, що це недобра їда.
А вона сказала:
— Чому недобра?
Цар сказав, що не вистачає солі. І сказала вона йому:
— Ви мене ледь не прогнали, коли я сказала, що вас люблю, як сіль.