Був бідний чоловік. Пішов він на ярмарок почерез воду. Вода вимулила під берег чистий пісок. Чоловік пішов до берези, що росла недалеко, здер трохи кори і зробив з тої кори маленьку коробочку. Та набрав у неї піску і пішов на ярмарок той пісок продавати. Надходить пан і питає його:
— Що ти продаєш, чоловіче? А він показує пісок.
— Що то? — питає пан. А бідний чоловік каже:
— Роби, що робиш, і дивися, який конець буде.
Пан заплатив йому за той пісок і не числив, кілько платив. Посягнув у кишеню і кілько взяв, тілько дав. Та й забрав собі той пісок. Та насипав його в маленьку коробочку і поклав у кишеню, туди, де гребінець тримав. А решту піску з тою березовою корою кинув.
Зайшов той пан у фризієрню *. А там був лиш один фризієр *, бо всі інші пішли на обід. Пан сів і чекає, а той острить бритву. Та й хотів пан зачесатися і витяг гребінець. І доторкнувся до того пуделечка * з піском. І говорить:
— Роби, що робиш, і дивися, який конець буде.
Пан просто хотів повторити собі ті слова, аби їх не забув. А фризієр як почув їх, то так і опустив бритву на підлогу.
— Що ти робиш? — питає в него пан.
— А що ви сказали?
— А що ти думав? — питає пан.
— Я думав виострити бритву та й зарізати вас, бо знаю, що у вас є гроші.
А пан вийняв гроші, дав йому й пішов.
Тим словом про пісок пан відкупився від смерти.