В один раз сідали горобці на коноплі, дуже робили чоловікові шкоду. Але той чоловік дуже їх проганяв і бив їх. Вни ся перед ним жалували. Кажуть горобці: «А кого ти будеш позивати, як тобі вимокне і зогниє?» Той чоловік відповідає: «Вам ніц до того, але ви мені шкоду не робіть, бо я вас вистріляю». — «Що тобі з того, що ти нас будеш стріляти?» — «Та уже не будете мені більше шкоду робити». — «Коли ж ти так нам кажеш, то ми з твого огроду виступаєм, ми найдем на полі твою пшеницю, будем горобці кликати геть з усіх сіл та й тобі пшеницю чисто з’їмо».
Чоловік каже: «Я вас буду позивати до яструба». Горобці кажуть: «Овва, що-с ти нам зробиш, нас є багато». Чоловік каже: «То я вас буду троїти». — «То ніц, що ти нас будеш троїти, ми тобі пшеницю однако будем їсти. Сій, сій трійло, нам тото ніц не буде шкодити».
Чоловік висіяв трійло по пшениці, і горобці пшеницю обминули. А чоловік тогди пшеницю файно зібрав, повозив, відтак файно змолотив та й наймив службу божу. Спросив люди на обід, та й люди ся потроїли, і той чоловік.
Тогди горобці злетілися докупи та й ся зачали радити. І промовляють горобці до себе, що: «Чоловік лукавий, зависний, скупий; гадав, що змудрує нас, а він ся змудрував самий та й других людей».