Одного разу Місяць отримав від Сонця запрошення прийти до нього в гості. Він довго думав, що подарувати Сонцю, і нарешті додумався: зібрав кілька найбільш яскравих і гарних зірок, поклав їх на срібну таріль і пішов з ними в гості. Сонце було дуже раде подарунку.
Вони поїли, попили, поговорили і Місяць повернувся додому.
Згодом Місяць запросив Сонце до себе в гості.
Довго думало Сонце, чим Місяць порадувати. Нарешті придумало. Покликало до себе кращого кравця і каже:
– Я збираюся піти до Місяця в гості. Мені потрібен хороший подарунок. Я вирішило, що краще всього подарувати йому новий одяг з хмар. Будь ласка, зший гарний і ошатний одяг щоб Місяцю був до лиця і підходив по розміру.
Кравець Сонцю і відповідає:
– Ні не візьмуся я за таку роботу. Та й ніхто не візьметься. Місяць кожен день змінюється. Сьогодні він круглий, як кулька, а завтра вже з одного боку починає худнути, а тижнів через два і зовсім тоненьким стає, та ще й зігнеться, як серп. За якою міркою шити, сам поміркуй? Я не знаю такої мірки. Що не пошиєш, все буде невлад.
Засмутилося Сонце, та нічого не поробиш. Довелося йти в гості з порожніми руками.
Місяць приготував смачне частування, вони поїли, попили, поговорили. Але коли Сонце стало збиратися додому і Місяць побачив, що у нього немає подарунків, він дуже засмутився.
Сонце, помітивши це, сказало:
– Не гнівайся на мене, Місяце. Я довго думав, що тобі подарувати. Нарешті придумав. Вирішив, що найкращий подарунок – ошатний одяг з хмар. Але мій самий вправний кравець відмовився виконати цю роботу. Важко на тебе шити, каже, ти кожен день змінюєшся, то поправляєшся, то худнеш. Тому і довелося мені йти в гості з порожніми руками. Але щоб не образити тебе, я дозволяю тобі ось що: з цього дня ти можеш збирати мої промені і шити з них будь-яке вбрання! Побачиш, яким ти станеш гарним!
З цими словами Сонце розпрощалося і пішло.
А Місяць зблід від образи і з тих пір вирішив з Сонцем більше не зустрічатися, а побачивши його, обходити стороною.