Цигана засудили до страти через повішення. А він почав проситися:
— Пане, не вішайте мене, то я навчу вашого осла людської мови.
— А скільки ж тобі на це часу треба? — питає пан.
— Три роки.
— Добре, — погодився той.
Дає пан циганови осла, і той повів скотину додому. Іде циган з ослом, а люди питають його:
— Нащо ти, дурню, на таке погодився? Хіба ти зможеш навчити осла говорити?
А циган їм відповідає:
— Якби я цего не придумав, то б уже висів. А три роки — то строк немалий. За цей час або пан умре, або осел пропаде.
Привів він осла додому і тихенько знищив його. А пан весь час видає на осла фураж. Через два роки завітав пан до цигана.
— Ну як, не говорить ще мій осел?
— Уже почав вимовляти деякі слова. Але зараз я не можу вас до него пустити, бо це пошкодить його науці.
Пан погодився і поїхав собі.
Проходить ще один рік. Прибігає циган до пана, падає на коліна і говорить:
— Простіть, паночку. Учечері ми ще говорили з ослом. Він так розпитувався мене про вас. А рано я прокинувся, дивлюся — а осел здох.
— То поховай його, — сказав пан.
На тому й скінчилося. І зостався циган живий, бо три роки — строк немалий.