Зустрілися якось лось і лисиця.
— Що нового, сусіде? — запитує лисиця.
— Нічого доброго, — відповідає лось, — вчора ледь не пропав. Гнався за мною мисливець, а я у гілля заплутався ногами. Погано мати такі довгі ноги. А ти як поживаєш?
— Я теж погано. Лихо мені з короткими ногами, бо мисливці підстерігають.
Засмутилися обоє, що життя в них погане. От лисиця подумала і каже:
— Давай, сусіде, ми з тобою ногами поміняємося.
— Давай, — відповів лось.
Помінялися вони ногами. От біжить лисиця, дивиться довкола і захотілося їй курятини. Лізе вона в курник, та з такими ногами ніяк не влізе. Її лапки були зручні, здобич легко діставали. А з такою лосячою ногою нічого не дістати.
А лось вирішив листя з гілля пощипати, та з такими ногами дістати не може. Чує, щось летить. Він злякався і побіг. А лапки малі, зачіпаються за все. От він і впав.
Зійшлися вони з лисицею, а вона й каже:
— Лихо мені з твоїми ногами.
— Мені теж з твоїми лапками не краще. Давай знову мінятися.
Помінялися вони і в різні боки розбіглися.