Був у селі бідний чоловік. Нікого в него не було, тілько двоє з жінкою жили. І мали вони тілько одного цапа. Та й куди чоловік ходив, туди й цап за ним ходив. І пішли вони одного разу в ліс по дрова. Чоловік рубає дрова, а цап під корчиком гребе щось там ногами. І вигріб котелик * грошей. Чоловік як то увидів, дуже зрадів. Уже дров не ніс, забрав ті гроші й поніс додому. Прийшов і сказав:
— Жінко, тепер маємо з чого жити. Цапок найшов нам котелик грошей.
І розжилися вони, добре їм було жити. Мали з-за чого. І сказав чоловік:
— Цей цап буде жити в хаті разом з нами. Цап спав на ліжку і їв за столом разом з ними. Потому цап постарів і згинув. Чоловік каже жінці:
— Цего цапа треба поховати так, як людину. Зробили йому домовину, чоловік пішов до попа й каже:
— Отче духовний, може, би ви були такі добрі і похоронили мені цапа.
Священик каже:
— Хто таке чув у світі, аби священик ішов хоронити цапа? Чоловік каже:
— Ви похороніть, бо цап гроші відказав *. А священик йому:
— Давно би ти сказав, що гроші відказав.
І пішов похоронив цапа, як людину. Бо за гроші все зробиться.