Мав ґазда забудливого слугу. Куди пішле його, а той забуде, що мав робити. Післав він його у млин купити мірку муки. І каже:
— Аби-с не забув, іди дорогою та й кажи: «Мірка, мірка, мірка». І не забудеш.
Той іде та й каже все: «Мірка, мірка…» А там сіяв ґазда пшеницю. Та й каже йому:
— Не кажи, щоб цего лиш мірка вродила. Кажи: «Ні переносити, ні перевозити».
їде він далі дорогою та й каже!
— Аби це ні переносити, ні перевозити.
І стрічає, що везуть мерця. Та й далі каже:
— Аби це ні’переносити, ні перевозити. А люди кажуть:
— Гій на тебе, хлопче! Ти кажи: «Аби за таке не чувати і його не видати».
А він іде та й далі каже:
— Аби за таке не чувати, не видати.
Та й стрічає людей, що йдуть до шлюбу. Та й каже своє «…не чувати, не видати». А йому кажуть:
— Гій на тебе, хлопче! Кажи: «Аби з нею ґаздувати та багато дітей наплодив».
Та й пішов він. Та й стрічає чоловіка, що веде свиню до кнура. А цей каже:
— Аби з нею ґаздував та багато дітей наплодив. А той чоловік каже:
— Гій на тебе, хлопче! Ти кажи: «Аби з браттями, з сестрами спожиткував. Аби тобі масний чіп у дверях».
Він іде далі, дивиться, а чоловік причек під корч. А він каже:
— Аби з браттями, з сестрами спожиткував, аби тобі масний чіп у дверях.
А той чоловік схопився та за ним. А він утік. І вернувся він на вечір до багача без муки.