Одного разу, коли заєць гуляв у полі, він помітив комаху з великими крильцями. Спочатку зайчик не впізнав хто це, а потім прошепотів:
— Ой, та це ж метелик!
І зразу сховався за дерево, а метелик сховався в кущі. Заєць подумав, що метелик хотів його налякати, бо він був дуже великим боягузом. Метелика теж усі в лісі ображали і ніхто з ним не хотів дружити.
Сміливішим виявився метелик. Вилетівши з кущів, він підлетів до зайчика і сів йому на вухо. Той не злякався, а навпаки, запитав:
— Ти мене не боїшся?
Метелик відповів:
— Ні.
Після цього у них почалася розмова. Кожен з них жалівся на своє погане життя і виявилося, що у них дуже багато спільного. Метелик і зайчик навіть не помітили, що вже стали найкращими друзями.
З тих пір сірий заєць і барвистий метелик завжди дружать і допомагають один одному.