Іде заєць топитися й зустрічає дорогою дятла. Дятел його і питає:
– Чого це ти, куме, такий сумний? Куди йдеш?
А заєць і каже:
– Чого ж мені сумним не бути: ніхто мене не боїться, а я мушу всіх боятися. Піду втоплюся!
Дятел каже:
– Не будь дурником!.. Коли так уже хочеш, щоб тебе боялися, сховайся в кущах, – як тільки побачиш, що овечок женуть на луг, виплигни з кущів – овечки тебе й злякаються.
Послухав заєць дятла. Пішов у кущі, причаївся. Побачив овечок та як плигоне з куща – овечки злякалися і врозтіч, хто куди. Зрадів зайчик і став сміятися. Сміявся, сміявся, аж поки йому губи й тріснули посередині.