Жив собі пан. У того пана було поле з пшеницею, але не було кому молотити.
Ось одного разу прийшов бідний чоловік до пана молотити пшеницю. Пан погодився, але сказав, що чоловік буде їсти те, що у чоботи нападає.
Так і робив чоловік день за днем. А те, що в чоботи падало, брав додому і з того мав поживу.
Одного дня налетіла на пшеницю зграя горобців і поклювала все зерно. Бідняк сів на стільчик і гірко заплакав. Чує чийсь голос:
— Я тут, підніми мене!
Побачив чоловік зернятко під листком лопуха і підняв його. Каже до нього зернятко:
— Посади мене в город і поливай джерельною водою. Потім побачиш, що буде.
Посадив чоловік зернятко і поливав джерельною водою. На ранок на тому місці розкинулося золоте пшеничне поле. Відтоді чоловік більше не був бідним.