Були двоє стареньких людей. Жили одні в хаті. Говорить дід до бабки:
— Як би ми згадали нашу давню молодість? А бабка йому:
— Най буде. Каже дід до бабки:
— Я вийду надвір, буду стукати у вікно, а ти вийдеш д’мені на вулицю.
А надворі великий сніг, вітер віє, мороз. Дід вийшов надвір, стукає у вікно — баба не виходить. В хаті тепленько, баба сидить собі. Стукає дід другий раз — баба не виходить. Він уже дуже змерз надворі. Стукає третій раз — баба далі сидить у хаті. Вертається дід до хати. Вернувся та й каже:
— Чо’ ти д’мені не виходила, як я тебе кликав? А баба йому:
— Мене мама не пускала ід’тобі.