В один сільський готель зайшов мандрівний торговець. За плечима у нього був великий пакунок із товарами.
Господиня готелю була жадібною жінкою. Коли вона побачила пакунок, їй захотілося його привласнити. Вона відвела торговця в кімнату, а сама побігла до чоловіка радитися, як виманити у торговця його пакунок.
— Це дуже легко зробити,— сказав їй чоловік.— Треба нарвати трави мега, зварити її і підмішати до вечері. Трава мега забирає пам’ять. Якщо торговець її з’їсть, він неодмінно забуде свій пакунок у нас.
Господиня так і зробила: пішла в сад, нарвала повний оберемок трави мега, зварила її і відвар підмішала у всі страви, навіть у рис. А потім подала все це на вечерю торговцю.
Торговець з’їв вечерю і нічого не помітив. Тільки голова в нього трохи закрутилася і до лиця прилила кров; йому захотілося спати. Він пішов до себе в кімнату, ліг і відразу заснув. На ранок він прокинувся ще вдосвіта і з важкою головою, зібрався і пішов.
Господиня почекала, поки торговець піде з готелю, і відразу кинулася до його кімнати за пакунком. Але кімната виявилася порожньою. Господиня все оглянула, все обнишпорила. Величезний пакунок не голка, помітити його неважко. Але як не шукала, а знайти його ніяк не могла. Роздратована, вона побігла до чоловіка.
– Ні до чого твоя трава мега! Даремно я її варила. Торговець пішов і нічого не залишив.
– Не може бути! Хто поїсть трави мега, неодмінно щось забуде. Шукай добре! Мабуть, він все ж таки щось забув.
Господиня знову кинулась у кімнату, де ночував торговець, знову все оглянула, все перерила і знову нічого не знайшла. Нарешті вона зупинилася посеред кімнати і розгублено огледілась по сторонам. Раптом вона грюкнула себе по чолі і на весь будинок закричала:
– Забув! Забув!
Чоловік почувши її крик прибіг і питається.
– Ну що? Що забув?
– Заплатити забув!