Були собі жайворонок і мавпа. Вони жили по-сусідськи й дуже приятелювали. У жайворонка була домівка, а у мавпи не було. Якось уночі повіяв дужий вітер і полив рясний дощ.
Жайворонок сидів собі в теплій хаті й горя не знав. А мавпа цілу ніч зубами проклацала від холоду. Вранці жайворонок і каже мавпі:
– Ти дужча за мене, побудувала б собі хатину та й не мучилася холодними ночами.
Мавпа на ті слова дуже розсердилася, розтрощила жайворонкову хатинку й порозкидала шматки на всі боки.
Жайворонок образився і полетів далеко-далеко від рідного дому. А мавпа залишилася самотньою.